Рак сигмоподібної кишки

Рак сигмовидної кишки – це злоякісне новоутворення, яке розвивається у кінцевому відділі ободової кишки на межі з прямою. На нього припадає 30% від усіх випадків колоректального раку. На відміну від пухлин іншої локалізації цю діагностують переважно у чоловіків середнього віку – у період між 40 та 60 роками.

При початку лікування на ранній стадії понад 90% пацієнтів одужують, а на 2 та 3 від 40 до 60% досягають стійкої ремісії.

СИМПТОМИ РАКУ СИГМОВИДНОЇ КИШКИ

Рак сигмовидної кишки починає розвиватися безсимптомно. Пухлина може зростати кілька років, не викликаючи болю чи інших ознак захворювання. Саме тому лікарі рекомендують чоловікам та жінкам старше 40 років регулярно проходити скринінгові обстеження.

Першими симптомами новоутворення є:

  • періодичні запори та діарея;
  • підвищене газоутворення;
  • погіршення апетиту;
  • зниження ваги;
  • слабкість та швидка стомлюваність;
  • блідість шкіри;
  • субфебрильна температура протягом тривалого часу

При збільшенні розміру пухлини можуть з'явитися:

  • регулярні запори;
  • часті позиви до дефекації;
  • почуття неповного спорожнення кишечника;
  • домішки крові у калі;
  • слизові та гнійні виділення;
  • біль, спазми у лівій частині живота.

Перелічені симптоми притаманні багатьом захворюванням шлунково-кишкового тракту, у тому числі не злоякісних. Щоб з'ясувати причину нездужання та поставити точний діагноз, потрібно пройти діагностику.

ДІАГНОСТИКА РАКУ СИГМОВИДНОЇ КИШКИ

Для проведення обстеження слід звернутись до проктолога. Під час консультації лікар ознайомиться зі скаргами та історією хвороби, а також виконає огляд, після чого призначить необхідні дослідження.

Для діагностики раку сигмовидної кишки проводять:

  • загальні аналізи крові, сечі та калу;
  • аналіз калу на приховану кров (гемокультуральний тест);
  • аналізи крові на онкомаркери;
  • трансректальне УЗД прямої кишки;
  • колоноскопію – ендоскопічне дослідження кишківника;
  • іригоскопію – рентген-дослідження кишечника із запровадженням контрастної речовини;
  • біопсію – взяття зразка тканин пухлини;
  • гістологічний аналіз – визначення типу новоутворення;
  • імуногістохімічний аналіз – визначення особливостей злоякісного новоутворення;
  • УЗД, КТ або МРТ різних ділянок проводять для виявлення метастазів.

Основним дослідженням є колоноскопія – огляд стінок кишечника за допомогою ендоскопа, який вводять через анальний отвір. Він оснащений мініатюрною відеокамерою, зображення з якою збільшується та передається на екран монітора. Це дає можливість лікарю послідовно оцінити стан слизових оболонок товстої кишки, одним із відділів якої є сигмоподібна.

При виявленні пухлини одразу проводять біопсію. Через колоноскоп вводять хірургічні мікроінструменти та беруть ними зразок тканин. Останній віддають у лабораторію для гістологічного аналізу. За його результатом визначають, є пухлина злоякісною чи ні. Якщо так, також виконують імуногістохімічний аналіз – вивчають морфологічні особливості пухлини, від яких залежить швидкість поділу клітин та ефективність лікування.

Крім цього, лікар може призначити й інші обстеження, щоб визначити стадію раку та оцінити загальний стан здоров'я пацієнта.

СТАДІЇ РАКУ СИГМОВИДНОЇ КИШКИ

Залежно від розміру пухлини, глибини проростання у тканини, ураження лімфовузлів та наявності метастазів виділяють 5 стадій раку. При пухлинах сигмовидної кишки використовують таку класифікацію:

  • 0 стадія – це преінвазивна форма, коли злоякісні клітини з'являються у поверхневому епітеліальному шарі внутрішньої оболонки кишечника;
  • 1 стадія – пухлина збільшується до 2 см та поширюється на слизовий шар оболонки кишечника;
  • 2 стадія – розмір пухлини більше 2 см, вона проростає у м'язовий або усі шари кишечника, але не перекриває його просвіт;
  • 3 стадія – діаметр пухлини перевищує просвіт сигмовидної кишки, проростає крізь її стінку, є метастази у ближніх лімфовузлах;
  • 4 стадія – пухлина перекриває просвіт сигмовидної кишки, уражує суміжні органи, є віддалені метастази.

Від стадії захворювання залежить тактика лікування, його ефективність та прогноз, тому онкологи застосовують більш точну систему. У медичних колах загальновизнаною є міжнародна система класифікації TNM, яка розшифровується як: T (tumor size) – розмір пухлини, N (nodes) – ураження лімфовузлів, M (metastasis) – наявність метастазів. Стадію раку визначають окремо за кожним критерієм, тому остаточний діагноз може виглядати як T1N1M0, T2N0M0, T2аN1вM0 тощо.

ЛІКУВАННЯ РАКУ СИГМОВИДНОЇ КИШКИ

При раку сигмовидної кишки для кожного пацієнта становлять індивідуальну програму лікування. Вона може включати:

  • операцію;
  • хіміотерапію;
  • променеву терапію;
  • таргетну терапію;
  • імунотерапію.

Якщо розмір пухлини невеликий та її можна видалити, спочатку проводять операцію. Залежно від її розташування та глибини проростання у стінку кишечника виконують:

  • ендоскопічну операцію – це малотравматична органозберігаюча операція, під час якої видаляють пухлину через пряму кишку;
  • черевно-анальну резекцію – це також органозберігаюча операція, під час якої видаляють всю пряму кишку, «замінюючи» її низводимою кишкою, яку простягають і зшивають з анальним отвором;
  • внутрішньочеревну резекцію – це видалення частини кишечника, ураженого пухлиною, з наступним зшиванням верхнього та нижнього кінців;
  • операцію Гартмана – якщо зшивання кінців прямої кишки неможливе, нижній зашивають, а верхній виводять назовні в області черевної порожнини у вигляді колостоми (зовнішній отвір для виведення калових мас у спеціальний мішок);
  • екстирпацію прямої кишки – видалення прямої кишки та анального отвору з формуванням колостоми.
  • На 0 та 1 стадії, якщо хірургам вдається провести радикальну операцію та аналізи підтверджують відсутність злоякісних клітин, пацієнту можуть не призначати додатковий курс хіміотерапії чи інше лікування. Вони проводяться при більшому поширенні раку для профілактики рецидиву та розвитку метастазів.
  • При неоперабельних пухлинах великого розміру пацієнтам спочатку призначають променеву чи хіміотерапію. Вони уповільнюють зростання новоутворення та викликають деструкцію тканин, що забезпечує зменшення його розміру і в ряді випадків дозволяє провести радикальну операцію.
  • Найчастіше лікування раку включає операцію та кілька курсів хіміо- або променевої терапії. Іноді їх проводять у комплексі. Також за певних видів раку пацієнтам призначають таргетну (препарати впливають безпосередньо на клітини пухлини) та/або імунну терапію (підвищує захисні функції організму для боротьби з пухлиною).

ФАКТОРИ РИЗИКУ РАКУ СИГМОВИДНОЇ КИШКИ

Сигмовидна кишка має S-подібну форму, що призводить до затримки калових мас та тривалого впливу канцерогенних речовин на слизову оболонку. Фахівці вважають, що це є одним із ключових факторів розвитку раку.

Крім цього, ймовірність захворювання зростає при спадковій схильності, поліпах, доброякісних утвореннях та хронічному запаленні кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона). У різних випадках ризик зростає від 18 до 56%.

Також факторами ризику є:

  • вік старше 40 років;
  • онкологічні захворювання в анамнезі;
  • часті запори;
  • цукровий діабет;
  • зайва вага;
  • куріння;
  • зловживання алкоголем;
  • регулярне вживання жирних сортів м'яса, напівфабрикатів та інших канцерогенних продуктів.

ПРОФІЛАКТИКА РАКУ СИГМОВИДНОЇ КИШКИ

Пухлини сигмовидної кишки, на відміну інших видів колоректального раку, частіше розвиваються у пацієнтів віком від 40 до 60 років. Тому фахівці рекомендують і жінкам, і чоловікам проходити скринінгові обстеження. Для цього потрібно відвідати проктолога, який проведе огляд, оцінить фактори ризику та складе план та графік обстежень. Найчастіше рекомендують щорічно здавати аналіз калу на приховану кров і раз на 5 років проходити колоноскопію.

Щоб знизити ризик розвитку раку сигмовидної кишки, рекомендують,

  • збалансовано харчуватися (їсти менше напівфабрикатів та фастфуду, жирних сортів м'яса, замінюючи їх великою кількістю свіжих овочів, фруктів та цільнозернових продуктів);
  • контролювати вагу;
  • регулярно виконувати фізичні вправи;
  • відмовитися від куріння та вживання алкоголю;
  • своєчасно лікувати усі захворювання шлунково-кишкового тракту.