Травми селезінки трапляються у 30-50% випадків від усіх травматичних ушкоджень органів черевної порожнини у дітей.
До недавнього часу єдиним ефективним радикальним методом лікування дітей з травматичним ушкодженням селезінки вважалася спленектомія. Летальність при множинних та поєднаних ушкодженнях селезінки сягає близько 19% без тенденції до зниження. Кількість післяопераційних ускладнень у цих пацієнтів трапляється в 15-20% випадків, а гнійно-септичні ускладнення складають до 50%.
При госпіталізації в клініку всім травмованим дітям проводять повний комплекс клініко-інструментальних обстежень, а саме - лабораторні аналізи (загальний аналіз крові, сечі, група та резус крові, біохімічні показники крові, коагулограма, імунологічні дослідження), та інструментальні обстеження (оглядову рентгенографію органів грудної клітки та черевної порожнини), ультрасонографію (УЗД) черевної порожнини, комп’ютерну томографію (КТ), ангіографію, сцинтіографію).
Клінічна картина та діагностика. При ізольованому одномоментному пошкодженні селезінки, стан травмованих дітей довготривалий період (до 6-12 годин з моменту травми) залишаються задовільним, і рідко - середньої тяжкості. Зустрічається короткочасна втрата свідомості після отримання травматичного ушкодження селезінки. Під час огляду поведінка не завжди є адекватною ступеню тяжкості травматичного пошкодження селезінки – пацієнти поводять себе збуджено, або навпаки - пригнічені та сонливі.
Характерним є вимушене положення у ліжку на лівому боці з піджатими до живота ногами. У дітей старших трьох років при зміні положення тіла посилюються болі в животі, що примушує їх приймати попередню вимушену позу – симптом “ванька-встанька”.
При клінічному обстеженні відмічають блідість шкірних покривів та видимих слизових оболонок, сухість та білі нашарування на язиці, похолодіння кінцівок і холодний піт, прискорене дихання зі зменшенням глибини дихальних екскурсій, при тяжких травмах аускультативно послаблення дихання в лівій легені, відставання в акті дихання лівої половини передньої черевної стінки, тахікардія, пульс малого наповнення.
Зміни динаміки атреріального тиску залежить від місця травматичного розриву селезінки (розрив капсули чи внутріселезінкова гематома, судини селезінки), а також від ступеню ушкодження судинної ніжки.
Одним із постійних ознак травматичного пошкодження селезінки є больовий синдром: найбільш інтенсивна біль локалізується в ділянці селезінки, яка посилюється при глибокому вдосі, спостерігають іррадіацію болю в ліве надпліччя, плече та лопатку, позитивний «френікус-симптом». В усіх пацієнтів при пальпації відмічають біль в лівому підребіррі та по ходу лівого латерального каналу черевної порожнини. Больовий синдром, при ізольованому ушкодженні селезінки, поєднується з помірною пасивною ригідністю м’язів лівої половини передньої черевної стінки. Позитивний симптом Куленкамфа - невідповідність різких та сильних болів у животі незначному напруженню м’язів. Позитивний симптом Вейнерта, при якому - м’які тканини передньої черевної стінки справа безболісні та рухливі, а зліва - резистентно болючі та інколи тверді.
При ректальному пальцьовому обстеженні - нависання переднього зводу та болісність, що вказує на наявність вільної крові в черевній порожнині.
В перші 6 годин після травми в загальному аналізі крові - лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом формули вліво та помірною лімфопенією. Показники гемоглобіну та еритроцитів незначно знижуються.
При оглядовій рентгенографії органів грудної клітки та черевної порожнини відмічають високе розташування лівого купола діафрагми, з обмеженням його рухомості під час дихання, неповний розворот реберно-діафрагмального синуса зліва, гомогенне затемнення в лівій піддіафрагмальній ділянці, гомогенне затемнення в місті селезінки за рахунок крововиливу та згустків, затемнення по ходу лівого латерального каналу до клубової ділянки та зміщення повітряного міхура шлунку медіально або донизу.
Ультрасонографічними критеріями травматичного ушкодження селезінки є розрив селезінки, розчавлення селезінки, інтрапаренхіматозні та підкапсульні гематоми, периспленальна гематома, гемоперітонеум (анехогенна ехоструктура в гепаторенальному просторі зі зміною її об’єму при зміні положення тіла) та вільна рідина в черевній порожнині.
Згідно ультрасонографічних критеріїв оцінки травматичного ушкодження селезінки, розділяють наступні ступені: І (легкий) ступінь - забій, субкапсулярна гематома без порушення цілостності капсули; ІІ ступінь (середньої тяжкості) – травматична деструкція 25-30% паренхіми та 10% від ОЦК вільної рідини у порожнині черева (крові); ІІІ (тяжкий) ступінь – травматична деструкція понад 30% паренхіми та понад 10% від ОЦК вільної рідини у порожнині черева (крові) зі стабільною (а) або з нестабільною (б) гемодинамікою.
Серед інших методів променевої діагностики у травмованих дітей використовують КТ, яка є особливо інформативною для виявлення субкапсулярних і інтраорганних гематом селезінки. Проведення КТ у пацієнтів з травматичним пошкодженням селезінки є можливим лише при стабільній гемодинаміці та незначному зниженні лабораторних показників.
Лікування. Основною метою лікування травматичних пошкоджень селезінки є зупинка кровотечі. Якщо раніше при будь-якому пошкодженні селезінки питання про видалення всього органу не викликало сумніву, а спроби збереження селезінки категорично засуджувались через небезпеку розвитку повторних профузних кровотеч, то в даний час органозберігаюча та замісна хірургія селезінки знаходить все більше прихильників.
Виділяють наступні критерії, які дозволяють не застосовувати оперативне лікування при травмі селезінки у дітей: швидка (протягом 2-5 годин) стабілізація гемодинаміки на тлі комплексної інтенсивної терапії; відсутність інших небезпечних інтраабдомінальних пошкоджень; відсутність екстраабдомінальної травми, яка потребує пролонгованої загальної анестезії чи супроводжується втратою свідомості; позитивна прогресивна симптоматика від початку госпіталізації; наявність підготовленої операційної; ретельний моніторінг стану вітальних функцій пацієнта; наявність методів діагностики (сонограф, КТ), які функціонують в ургентному порядку; достатня кількість кровозамінників; наявність для трансфузії одногрупної крові; швидка ліквідація посттравматичної динамічної кишкової непрохідності; ізольоване пошкодження селезінки I-III ступеня, за умови цілості селезінкових артерії та вени; раннє зникнення дефектів паренхіми (за даними УЗД чи КТ).
В залежності від ступеня тяжкості травматичного пошкодження селезінки використовують різні комбінації методів консервативного лікування.
Починаючи з приймального відділення, всім дітям паралельно з діагностичними заходами проводять інтенсивну посиндромну терапію. Адекватність інтенсивної терапії контролюють за даними гемодинамічних показників (артеріального тиску, частоти пульсу, центрального венозного тиску, результатів клінічного аналізу крові, погодинного діурезу з визначенням питомої ваги сечі, тощо). Для профілактики розвитку інфекційних ускладнень проводять антибіотикотерапію, використовуючи комбінацію цефалоспоринів 3-4 поколінь та метронідазолу. У пацієнтів з I і II ступенем пошкодження селезінки проводять традиційну консервативну гемостатичну терапію. При відсутності позитивної динаміки від загальноприйнятої консервативної методики, на її тлі додатково включали фармакотерапію, керовану на зниження портального тиску, з використанням вакозонстриктору соматостатіну або його синтетичного аналога - октреотіду. При масивній кровотечі з нестабільними гемодинамікою та гемостазом (з III ступенем пошкодження селезінки) до традиційної гемостатичної консервативної терапії, в комбінованації з методикою впливу на портальний кровоток, додатково, як препарат резерву, застосовують десмопресин.
Показаннями для термінової лапаротомії або лапароскопії при травматичниму ушкодженні селезінки є: нестабільність гемодинаміки на тлі інфузійної та гемостатичної терапії; підозра на розтрощення чи відрив селезінки; III ступінь тяжкості ушкодження селезінки за даними ультрасонографічних критеріїв при нестабільній гемодинаміці на тлі інфузійної та гемостатичної терапії; підозра на ушкодження порожнистих органів черевної порожнини; відсутність запасів крові та інфузійних засобів; неможливість моніторингу та динамічного контролю за станом органів черевної порожнини.
Показаннями до спленектомії є: відрив селезінки від судинної ніжки; розчавлення або роздавлювання органа на декілька фрагментів; розриви селезінки які проходять через її ворота; при можливості реконструкції селезінки, але це може викликати смерть; реконструкція можлива, але гемостаз ненадійний; розриви та декапсуляція селезінки; при запальних змінах; поєднані пошкодження селезінки та порожнистих органів; відкриті пошкодження із забрудненням черевної порожнини; наявність перитоніту; дуже важкий загальний стан потерпілої дитини.
При неможливості збереження органу, для забезпечення її функції, спленектомію доповнюють аутотрансплантацією тканини селезінки у великий сальник.
Серед органозберігаючих операцій у дітей проводять резекцію селезінки, або спленорафію – зашивання дефекту ушкодженої селезінки.