Всі пухлини селезінки поділяються на доброякісні та злоякісні.
КЛАСИФІКАЦІЯ ПУХЛИН СЕЛЕЗІНКИ
Згідно класифікації за L.Morgenstern розрізняють такі види новоутвореня селезінки:
І. Пухлиноподібні зміни селезінки:
- Непаразитарна кіста;
- Гамартома.
ІІ. Васкулярні пухлини:
А. Доброякісні:
- Гемангіома;
- Лімфангіома;
- Гемангіоендотеліома;
- Гемангіоперицитома.
В. Злоякісні:
- Гемангіосаркома;
- Лімфангіосаркома;
- Гемангіоендотеліальна саркома;
- Злоякісна гемангіоперицитома.
ІІІ. Лімфоїдні пухлини селезінки:
А. Хвороба Hodgkin.
Б. Неходжкінська лімфома.
В. Плазмоцитома.
Г. Лімфоподобние захворювання:
- Макрофоллікулярная псевлолімфа (пухлина Castleman);
- Локалізована реактивна лімфоїдна гіперплазія;
- Запальна псевдопухлина.
- Нелімфоідних пухлини:
А. Липома, ангіоліпоми, міелоліпома.
Б. Злоякісна фіброзна гістіоцитоми.
В. Фібросаркома.
Г. Лейоміосаркома.
Д. Злоякісна тератома.
Е. Саркома Kaposi
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ НАЙБІЛЬШ ЧАСТО ВИКОНУЄТЬСЯ ПРИ ТАКИХ ПУХЛИНАХ СЕЛЕЗІНКИ
Судинні пухлини селезінки - новоувторення органа, які спостерігаєються найчастіше. Можуть займати практично всю площину органа. Серед останніх найчастіше зустрічається кавернозна гемангіома.
Серед злоякісних новоувторень селезінки найбліш часто зустрічається ангіосаркома, яка має агресивний перебіг та швидко віддає местастази.
Для лімфолейкозу, що розвиваються з клітин кісткового мозку, характерний первинно-системний характер ураження (з обов'язковим залученням селезінки) з гематологічними змінами, розвитком лейкозних інфільтратів і відсутністю сформованого первинного пухлинного вузла.
КЛІНІЧНА КАРТИНА ПУХЛИН СЕЛЕЗІНКИ
Клінічна картина доброякісних пухлин селезінки невеликих розмірів мінмальна. Як правило, такі новоутворення виявляються лише при проведенні інструментальних методів обстеження.
При злоякісних новоутвореннях спостерігаються скарги на відчуття тяжкості в лівих відділах живота, збільшення лівої половини живота та його асиметрія, втрата апетиту та схуднення. При великих розмірах пухлини можлива компресія лівої ниркової артерії , що проявляється дізуричними проявами, розвитком артеріальної гіпертензії, набряками.
ДІАГНОСТИКА ПУХЛИН СЕЛЕЗІНКИ
- Анамнез та фізикальне обстеження пацієнта.
- Загально-клінічне лабораторне обстеженя.
- Визначення реакції Кацоні (для виключення паразитарної кісти селезінки).
- УЗД селезінки та органів черевної порожнини.
- Комп'ютерна томографія черевної порожнини із контрастуванням.
ПОКАЗИ ДО ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПУХЛИН СЕЛЕЗІНКИ
Найбіль провідну роль у визначенні показів до хірургічного лікування має на розміри пухлини, а попередній морфологічний діагноз пухлини. У практиці часто зустрічаються випадки, коли після виявлення утворення в селезінці проводиться тривале диспансерне спостереження, при цьому майже в третини випадків злоякісні утворення на доопераційному етапі трактувалися як доброякісні, і тільки морфологічне дослідження видаленого препарату дозволило остаточно встановити діагноз. Тому , будь-яке новоутворення в селезінці незалежно від їх розміру є показом до хірургічного лікування.
МЕТОДИ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПУХЛИН СЕЛЕЗІНКИ
Спленектомія - видалення селезінки "відкритим" або лапароскопічним доступом. Видалення селезінки виконується при всіх доброякісних пухлинах великих розмірів та підозрі на всі злоякісні пухлини селезінки. В своїй практиці я надаю перевагу лапароскопічному видаленню селезінки, що зменшує травму, кількість ускладнень та тривалість перебування пацієнта в стаціонарі.
Резекція селезінки - можлива тільки при підтверждені доброякісної пухлини селезінки невеликих розмірів. Цей вид втрчаення я ткаж виконую виключно лапароскопічно. В клінічній практиці, як правило, виконується атипова резекція селезінки, при якій видаляється патологічне утворення без урахування сегментарної будови органу. При виконанні атипових резекцій вдається зберегти набагато більший обсяг паренхіми селезінки, ніж при анатомічних резекциях.
ПЕРЕВАГИ ЛАПАРОСКОПІЧНОГО ЛІУВАННЯ ПУХЛИН СЕЛЕЗІНКИ
- Мінімізація хірургічної травми.
- Зменшення можливості виникнення післяопераційної вентральної грижі до 10 разів.
- Мінімальний больовий синдром.
- Строки перебування в стаціонарі - 2-3 післяопераційні дні.
- Активізація пацієнта в день операції.