Пупкова грижа

Пупкове кільце – найслабше місце на передній черевній стінці. Це отвір круглої або щілинної форми, утворений переплетенням сухожиль. У період внутрішньоутробного розвитку дитини крізь нього проходить пуповина, але коли немовля народжується, воно відпадає, а кільце стягується і рубається. Якщо м'язи черевного преса слабшають, пупкове кільце може розширитися, але в його місці утворитися хвороблива опуклість, що викликає дискомфорт і погіршує якість життя. Тому, хто не знає, як виглядає пупкова грижа, при появі випинання слід найближчим часом звернутися за консультацією до лікаря.

Що таке пупкова грижа

Пупкова грижа - випинання, яке за певних умов утворюється в міжм'язовому просторі через розбіжність м'язів черевного преса. Випуклість може розташовуватися як у самому пупці, так і в навколопупковій зоні в межах 2-3 см від нього. Складовими елементами грижі є:

  • Грижові ворота - ослаблене пупкове кільце або щілина в міжм'язовому просторі, через яку відбувається вихід органів.
  • Грижовий мішок - стінка очеревини, що розтягнулася, що прикриває вийшли органи.
  • Вміст – рухомі органи або окремі фрагменти. До них відносяться сальник, відділи тонкого та товстого кишечника, а також стінки сечового міхура, матки та інші.

Грижі, що утворилися в пупковій області, поділяються на два види:

  • Вроджені - формуються в перший місяць життя новонародженого, надалі діагностуються у дітей віком до 5 років.
  • Придбані - утворюються у дорослих та дітей віком від 5 років, причому у жінок після 40 років вони виникають частіше, ніж у чоловіків.

За характером перебігу пупкові грижі поділяються на:

  • вправні;
  • невправні, ускладнені спайками;
  • ущемлені.

 

Причини виникнення

Причинами появи патології у новонароджених є:

  • пізнє рубцювання пупкового кільця через спадкову схильність до скрутного синтезу колагену сполучної тканини;
  • дефекти черевної стінки, що виникають через незрілість м'язових тканин;
  • некомфортний вплив хімічних та інфекційних факторів на плід протягом внутрішньоутробного розвитку.

Провокуючими факторами є тривалий плач, запори, сильний кашель, що призводять до підвищеного внутрішньочеревного тиску, а також такі захворювання, як рахіт та гіпотрофія, що супроводжуються порушенням обмінних процесів в організмі. У дорослих причиною захворювання є фактори, що підвищують внутрішньочеревний тиск та послаблюють пупкове кільце:

  • сильні запори, порушення перистальтики, сильний та частий кашель;
  • вагітність, під час якої розтягуються м'язи живота;
  • різкий набір чи зниження ваги;
  • травми живота;
  • надмірні фізичні навантаження;
  • перенесені лапаротомічні операції та неякісні операційні шви, що призвели до неправильного зрощення тканин.

Чим небезпечна пупкова грижа

Небезпека грижі полягає в тому, що за відсутності адекватного лікування виникають небезпечні для життя пацієнта ускладнення: 

  • Ущемлення внутрішніх органів і тканин очеревини, що знаходяться в грижовому мішку. Провокують такий стан підняття тяжкості, непосильні фізичні навантаження та інші ситуації, при яких підвищується внутрішньочеревний тиск. При цьому пацієнт відчуває різкий біль у животі, напади нудоти, блювання. Кровообіг у кишечнику та прилеглих органах порушується і може призвести до некрозу тканин та перитоніту.
  • Запалення органів, що випали в грижовий мішок. Причиною є інфікування грижі через садна та тріщини на шкірі, а також запальні процеси в очеревині, лімфатичних вузлах, матці та інших органах. Як правило, турбує різкий біль у ділянці пупка, підвищена температура тіла, набряк шкіри, інші симптоми інтоксикації.
  • Кишкова непрохідність. Це критичний стан, при якому в петлях кишечника, що випали в грижовий мішок, накопичуються калові маси. Клінічне прояв виявляється у збільшенні грижового випинання, хворобливості, затримці дефекації, появі нудоти і блювоти.

Симптоми пупкової грижі та діагностика

Щоб унеможливити ризик розвитку небезпечних ускладнень, потрібно знати, як проявляється пупкова грижа. До характерних симптомів патології відносяться:

  • поява опуклості в навколопупковій ділянці, яка помітна в положенні стоячи і мимоволі вправляється і зникає в лежачому положенні;
  • збільшення випинання при кашлі, дефекації, фізичних навантаженнях, після їди;
  • дискомфорт та болючість після виконання важкої фізичної роботи (особливо часто біль відчувається при спайках та ущемленій грижі);
  • відчуття перистальтики кишечника в ділянці пупка при великому розмірі грижі;
  • проблеми з сечовипусканням;
  • нудота, порушення травлення при залученні до процесів стінок сечового міхура, шлунка, інших органів.

Діагностика пупкової грижі включає:

  • опитування пацієнта з виявлення причин розвитку патології;
  • ручну пальпацію живота;
  • рентгенологічне дослідження для виявлення новоутворень та визначення органів, що випали;
  • УЗД черевної порожнини.

З появою сумнівів у правильності визначення діагнозу лікар додатково призначає комп'ютерну томографію.

Як лікувати пупкову грижу?

Незалежно від причин випадання органів при пупковій грижі потрібне кваліфіковане лікування. Як правило, діти віком до 5 років перебувають під динамічним наглядом лікаря. У дорослих пацієнтів видалення пупкової грижі проводиться хірургічним способом. 

  • класична операція відкритим доступом із використанням сітки;
  • Лапароскопічна герніопластика.

Обидві методики є надійними та ефективними, вибір залежить від розміру грижі, розтягнутості пупкового кільця, супутніх захворювань, інших факторів.

Операція з видалення пупкової грижі відкритим доступом за допомогою сітки.

Хірургічне видалення пупкової грижі відкритим доступом (лапаротомія) проводиться при великому розмірі випинання. В області пупкового кільця виконується розріз черевної стінки завдовжки 10 – 12 см. При проведенні лапаротомії:

  • розкривається грижовий мішок;
  • видаляються спайки між внутрішніми органами;
  • вміст вправляється на анатомічне місце;
  • виконується висічення грижового мішка, після чого черевна стінка зміцнюється власними тканинами пацієнта або закривається сітчастим імплантом
  • проводиться ушивання грижового кільця;
  • на розріз накладаються косметичні шви.

Відкрите оперативне втручання протипоказане при захворюваннях внутрішніх органів, при хронічній інфекції або виявленні злоякісної пухлини в черевній порожнині. Тривалість відновлювального періоду може становити від 1 до 3 місяців через ускладнення, пов'язані із загоєнням післяопераційного шва. 

Лапароскопія пупкової грижі

Показанням до лапароскопії є грижі малого чи середнього розміру. Їх проводять, якщо у пацієнта немає обмежень щодо використання загального наркозу. Протипоказаннями до лапароскопічної операції є: утиск грижі, захворювання серця та інших органів у стадії декомпенсації. У ході оперативного втручання:

  • виконується загальний наркоз;
  • на черевній стінці робляться три міні-розрізи завдовжки близько 10 мм;
  • в один з них подається вуглекислий газ для підняття черевної стінки, два інших вводиться ендоскопічний інструмент, сітчастий імплант і приєднана до відеокамери телескопічна трубка з лінзами;
  • проводиться огляд черевної порожнини та поділ зрощень;
  • черевна стінка зсередини зміцнюється тканинами пацієнта або сітчастим імплантом;
  • протез фіксується шовним матеріалом чи спеціальними скобами, після чого весь інструмент витягується;
  • на місця розрізів накладаються косметичні шви.

Лапароскопічна операція має низку переваг перед хірургічним втручанням відкритим методом:

  • короткий реабілітаційний період;
  • мінімальний ступінь травматизму тканин черевної стінки;
  • низький відсоток ускладнень у післяопераційному періоді.

Профілактика пупкової грижі

Профілактичні заходи мають бути спрямовані на те, щоб зміцнити м'язи живота та знизити внутрішньочеревний тиск. Для цього необхідно:

  • правильно харчуватися, щоб унеможливити появу надмірної ваги, при цьому уникати раціону, що провокує здуття живота та запори;
  • виконувати фізичні вправи, що зміцнюють м'язи черевної стінки;
  • одягати корсет під час виконання важкої фізичної роботи чи силових вправ;
  • своєчасно лікувати захворювання, що підвищують внутрішньочеревний тиск;
  • носити бандаж на пізніх термінах вагітності та після пологів, а також коли хірургічна операція протипоказана.

При своєчасному зверненні до лікаря, правильно підібраному лікуванні та дотриманні заходів профілактики ризик рецидивів захворювання практично виключено.