Пупкове кільце – найслабше місце на передній черевній стінці. Це отвір круглої або щілинної форми, утворений переплетенням сухожиль. У період внутрішньоутробного розвитку дитини крізь нього проходить пуповина, але коли немовля народжується, воно відпадає, а кільце стягується і рубається. Якщо м'язи черевного преса слабшають, пупкове кільце може розширитися, але в його місці утворитися хвороблива опуклість, що викликає дискомфорт і погіршує якість життя. Тому, хто не знає, як виглядає пупкова грижа, при появі випинання слід найближчим часом звернутися за консультацією до лікаря.
Що таке пупкова грижа
Пупкова грижа - випинання, яке за певних умов утворюється в міжм'язовому просторі через розбіжність м'язів черевного преса. Випуклість може розташовуватися як у самому пупці, так і в навколопупковій зоні в межах 2-3 см від нього. Складовими елементами грижі є:
- Грижові ворота - ослаблене пупкове кільце або щілина в міжм'язовому просторі, через яку відбувається вихід органів.
- Грижовий мішок - стінка очеревини, що розтягнулася, що прикриває вийшли органи.
- Вміст – рухомі органи або окремі фрагменти. До них відносяться сальник, відділи тонкого та товстого кишечника, а також стінки сечового міхура, матки та інші.
Грижі, що утворилися в пупковій області, поділяються на два види:
- Вроджені - формуються в перший місяць життя новонародженого, надалі діагностуються у дітей віком до 5 років.
- Придбані - утворюються у дорослих та дітей віком від 5 років, причому у жінок після 40 років вони виникають частіше, ніж у чоловіків.
За характером перебігу пупкові грижі поділяються на:
- вправні;
- невправні, ускладнені спайками;
- ущемлені.
Причини виникнення
Причинами появи патології у новонароджених є:
- пізнє рубцювання пупкового кільця через спадкову схильність до скрутного синтезу колагену сполучної тканини;
- дефекти черевної стінки, що виникають через незрілість м'язових тканин;
- некомфортний вплив хімічних та інфекційних факторів на плід протягом внутрішньоутробного розвитку.
Провокуючими факторами є тривалий плач, запори, сильний кашель, що призводять до підвищеного внутрішньочеревного тиску, а також такі захворювання, як рахіт та гіпотрофія, що супроводжуються порушенням обмінних процесів в організмі. У дорослих причиною захворювання є фактори, що підвищують внутрішньочеревний тиск та послаблюють пупкове кільце:
- сильні запори, порушення перистальтики, сильний та частий кашель;
- вагітність, під час якої розтягуються м'язи живота;
- різкий набір чи зниження ваги;
- травми живота;
- надмірні фізичні навантаження;
- перенесені лапаротомічні операції та неякісні операційні шви, що призвели до неправильного зрощення тканин.
Чим небезпечна пупкова грижа
Небезпека грижі полягає в тому, що за відсутності адекватного лікування виникають небезпечні для життя пацієнта ускладнення:
- Ущемлення внутрішніх органів і тканин очеревини, що знаходяться в грижовому мішку. Провокують такий стан підняття тяжкості, непосильні фізичні навантаження та інші ситуації, при яких підвищується внутрішньочеревний тиск. При цьому пацієнт відчуває різкий біль у животі, напади нудоти, блювання. Кровообіг у кишечнику та прилеглих органах порушується і може призвести до некрозу тканин та перитоніту.
- Запалення органів, що випали в грижовий мішок. Причиною є інфікування грижі через садна та тріщини на шкірі, а також запальні процеси в очеревині, лімфатичних вузлах, матці та інших органах. Як правило, турбує різкий біль у ділянці пупка, підвищена температура тіла, набряк шкіри, інші симптоми інтоксикації.
- Кишкова непрохідність. Це критичний стан, при якому в петлях кишечника, що випали в грижовий мішок, накопичуються калові маси. Клінічне прояв виявляється у збільшенні грижового випинання, хворобливості, затримці дефекації, появі нудоти і блювоти.
Симптоми пупкової грижі та діагностика
Щоб унеможливити ризик розвитку небезпечних ускладнень, потрібно знати, як проявляється пупкова грижа. До характерних симптомів патології відносяться:
- поява опуклості в навколопупковій ділянці, яка помітна в положенні стоячи і мимоволі вправляється і зникає в лежачому положенні;
- збільшення випинання при кашлі, дефекації, фізичних навантаженнях, після їди;
- дискомфорт та болючість після виконання важкої фізичної роботи (особливо часто біль відчувається при спайках та ущемленій грижі);
- відчуття перистальтики кишечника в ділянці пупка при великому розмірі грижі;
- проблеми з сечовипусканням;
- нудота, порушення травлення при залученні до процесів стінок сечового міхура, шлунка, інших органів.
Діагностика пупкової грижі включає:
- опитування пацієнта з виявлення причин розвитку патології;
- ручну пальпацію живота;
- рентгенологічне дослідження для виявлення новоутворень та визначення органів, що випали;
- УЗД черевної порожнини.
З появою сумнівів у правильності визначення діагнозу лікар додатково призначає комп'ютерну томографію.
Як лікувати пупкову грижу?
Незалежно від причин випадання органів при пупковій грижі потрібне кваліфіковане лікування. Як правило, діти віком до 5 років перебувають під динамічним наглядом лікаря. У дорослих пацієнтів видалення пупкової грижі проводиться хірургічним способом.
- класична операція відкритим доступом із використанням сітки;
- Лапароскопічна герніопластика.
Обидві методики є надійними та ефективними, вибір залежить від розміру грижі, розтягнутості пупкового кільця, супутніх захворювань, інших факторів.
Операція з видалення пупкової грижі відкритим доступом за допомогою сітки.
Хірургічне видалення пупкової грижі відкритим доступом (лапаротомія) проводиться при великому розмірі випинання. В області пупкового кільця виконується розріз черевної стінки завдовжки 10 – 12 см. При проведенні лапаротомії:
- розкривається грижовий мішок;
- видаляються спайки між внутрішніми органами;
- вміст вправляється на анатомічне місце;
- виконується висічення грижового мішка, після чого черевна стінка зміцнюється власними тканинами пацієнта або закривається сітчастим імплантом
- проводиться ушивання грижового кільця;
- на розріз накладаються косметичні шви.
Відкрите оперативне втручання протипоказане при захворюваннях внутрішніх органів, при хронічній інфекції або виявленні злоякісної пухлини в черевній порожнині. Тривалість відновлювального періоду може становити від 1 до 3 місяців через ускладнення, пов'язані із загоєнням післяопераційного шва.
Лапароскопія пупкової грижі
Показанням до лапароскопії є грижі малого чи середнього розміру. Їх проводять, якщо у пацієнта немає обмежень щодо використання загального наркозу. Протипоказаннями до лапароскопічної операції є: утиск грижі, захворювання серця та інших органів у стадії декомпенсації. У ході оперативного втручання:
- виконується загальний наркоз;
- на черевній стінці робляться три міні-розрізи завдовжки близько 10 мм;
- в один з них подається вуглекислий газ для підняття черевної стінки, два інших вводиться ендоскопічний інструмент, сітчастий імплант і приєднана до відеокамери телескопічна трубка з лінзами;
- проводиться огляд черевної порожнини та поділ зрощень;
- черевна стінка зсередини зміцнюється тканинами пацієнта або сітчастим імплантом;
- протез фіксується шовним матеріалом чи спеціальними скобами, після чого весь інструмент витягується;
- на місця розрізів накладаються косметичні шви.
Лапароскопічна операція має низку переваг перед хірургічним втручанням відкритим методом:
- короткий реабілітаційний період;
- мінімальний ступінь травматизму тканин черевної стінки;
- низький відсоток ускладнень у післяопераційному періоді.
Профілактика пупкової грижі
Профілактичні заходи мають бути спрямовані на те, щоб зміцнити м'язи живота та знизити внутрішньочеревний тиск. Для цього необхідно:
- правильно харчуватися, щоб унеможливити появу надмірної ваги, при цьому уникати раціону, що провокує здуття живота та запори;
- виконувати фізичні вправи, що зміцнюють м'язи черевної стінки;
- одягати корсет під час виконання важкої фізичної роботи чи силових вправ;
- своєчасно лікувати захворювання, що підвищують внутрішньочеревний тиск;
- носити бандаж на пізніх термінах вагітності та після пологів, а також коли хірургічна операція протипоказана.
При своєчасному зверненні до лікаря, правильно підібраному лікуванні та дотриманні заходів профілактики ризик рецидивів захворювання практично виключено.