Лікування грижі білої лінії живота

​

Грижа білої лінії живота – це патологія, яка проявляється виходженням органів черевної порожнини по серединній лінії живота (її ще називають білою). Для лікування даного захворювання знадобиться хірургічне втручання. Чим раніше хворий звернеться до лікаря-хірурга, тим меншим буде ризик ускладнення та рецидиву після операції.

Види гриж білої лінії живота

Залежно від локалізації, розрізняють наступні види грижі:

• Параумбілікальна (навколопупкова) – грижове утворення з'являється поблизу пупкової западини;
• Епігастральна (надпупкова) – грижове утворення формується трохи вище пупка;
• Гіпогастральна (підпупкова) – випинання проявляється нижче пупкової лінії.

У чоловіків найчастіше діагностується надпупкова грижа, жінки схильні до виникнення навколопупкових утворень.

За характером протікання грижі діляться на два типи:

• Незащемлені – захворювання на ранній стадії, що протікає майже безболісно. Дискомфорт та болі виникають лише при зміні положення, кашлі, чханні або під час вживання їжі;
• Защемлені – це ускладнення грижі у вигляді здавлювання вмісту грижового мішка. При защемленні грижі білої лінії живота, показана термінова госпіталізація та хірургічне втручання. Самолікування та бездіяльність пацієнта може призвести до летального результату, тому покваптеся з походом до лікаря.

Причини грижі білої лінії живота

Розвиток захворювання може бути спровоковано різними факторами:

• Генетична схильність до грижі;
• Вагітність або після важких пологів;
• Порушення стільця, часті запори, здуття живота;
• Вроджені аномалії;
• Надмірні фізичні навантаження;
• Травми живота та інші фактори.

За відсутності своєчасного лікування грижі білої лінії живота, утворення може сильно збільшитися в розмірах, завдати багато дискомфорту та неприємних больових відчуттів. Крім того, патологія небезпечна розвитком серйозних захворювань та станів: некрозу, перитоніту, кишкової непрохідності, гнійних запалень або ішемічного орхіту.

Клінічні прояви

Основними симптомами захворювання є:

• Сильні напади нудоти, які не проходять самі по собі або після вживання ліків;
• Рясна блювота;
• Порушення стільця: тривалі та часті запори, поява крові в калових масах;
• Гострі та болі, що наростають, їх неможливо зняти анальгетиками;
• М'язи черевного преса сильно напружені або затверділи;
• Зблідла шкіра.

Випинання серединної лінії живота стає більш вираженим у вертикальному положенні. Дискомфорт та больові відчуття в цій області посилюються під час важких фізичних навантажень, зміни положення або напруги м'язів черевної стінки.

Діагностика захворювання

Під час огляду лікар-хірург вивчає історію хвороби, проводить пальпації в області живота та інші фізикальні обстеження. Далі призначається низка лабораторних досліджень: загальний та біохімічний аналіз крові, коагулологічні тести, мікроскопічний аналіз калу та ін. Для підтвердження діагнозу та виключення протипоказань, можуть знадобитися такі обстеження:

• КТ, МРТ;
• Рентгеноконтрастна герніографія;
• УЗД органів черевної порожнини;
• Іригоскопія.

Залежно від показань та результатів діагностики, лікар підбирає метод лікування. У більшості випадків виконується видалення грижі білої лінії живота відкритим способом – герніопластикою

Як проходить операція з видалення грижі білої лінії живота

У разі відкритого хірургічного втручання хірург розрізає та оглядає очеревину з подальшим вправленням або видаленням грижі. На кінцевому етапі проводиться пластика грижі білої лінії живота шляхом встановлення поліпропіленової сітки та накладання швів. Використання імпланту дозволяє мінімізувати ризик рецидиву.

Оперативне втручання протипоказане при різних діагностованих захворюваннях та станах:

• Похилий вік;
• Вагітність;
• Інфекційні запалення органів черевної порожнини;
• Перитоніт;
• Серцево-судинні захворювання.
•  

Післяреабілітаційний період

При проведенні передчеревної герніопластики відновлювальний період триває від 12 до 20 днів. Протягом цього терміну хворому потрібно дотримуватися таких превентивних заходів:

• Відсутність важких фізичних навантажень;
• Відмова від алкоголю;
• Дотримання дієти для нормалізації стільця та запобігання запорам;
• Носіння фіксувального бандажа, що дозволяє уникнути рецидиву;
• Рухомий спосіб життя, щоденні прогулянки;
• Лікувальна фізкультура за програмою, призначеною лікарем-хірургом.